Десь у Плеромі тихо та огрійно...
Немає конкуренції, війни.
Там пахне портулак і жовте сіно.
Мотається і рветься сонценить...
Сидять вчорашні недруги у колі,
Попихкують, підкашлюють, гудуть.
Не треба амуніції та солі.
Вирішують: у чому ж смерті суть?
Так довго не приходить Мати Божа.
Так гірко, несусвітньо в далині.
Комп зависає... Щит на огорожі.
І ніде наловити щук, линів.
І кожному відкрилося дитяче.
І виходу немає у пітьму.
Плерома набрида – жовтогаряча.
Хоча – нарешті – просторо уму.
Дорогие читатели! Не скупитесь на ваши отзывы,
замечания, рецензии, пожелания авторам. И не забудьте дать
оценку произведению, которое вы прочитали - это помогает авторам
совершенствовать свои творческие способности
Поэзия : Мой друг,оставь... - Николай Зимин Не уставай делать добро,ибо через них видна всем наша вера,любовь и милость Божия.
"Не жертвы,- милости хочу!
Я сыт красивыми словами.
Я - Бог твой и тебе плачу
Не словом.Я плачу делами!.."
Мой друг,оставь ты жертву уст.
Подумай,слово говорящий.
Так говорит тебе Иисус:
"Хочу Я жертвы настоящей!"
