Храма купола золотом горят,
В синеве небес колокольный звон.
- "Господи прости, я грущу опять:
Пролетела жизнь, словно крепкий сон.
Купола огнём привлекают взгляд,
Колокольный звон приласкает слух,
Но нельзя года возвратить назад,
Как нельзя купить мне смирённый дух.
Если же Господь мне простил грехи!
Почему же я, не прощу себя?
Не волнует дух уж давно успех,
Одиноко мне, хоть и есть друзья.
На молитву Бог, вновь не дал ответ!
Почему молчит если смог простить?
С лёгкостью туман, лёг на веры свет,
В вечности я так, не хотел бы жить.
Валерий Кириогло
Валерий Кириогло,
Коряжма, Россия
Валерий Георгиевич Кириогло, Член интернационального Союза писателей, драматургов и журналистов. сайт автора:личная страница
Прочитано 10725 раз. Голосов 0. Средняя оценка: 0
Дорогие читатели! Не скупитесь на ваши отзывы,
замечания, рецензии, пожелания авторам. И не забудьте дать
оценку произведению, которое вы прочитали - это помогает авторам
совершенствовать свои творческие способности
Моя молитва - Левицька Галина Цей вірш був написаний за кілька годин до народження мого найменшого сина Михайла. В 13 год. мені робили “кесаревий розтин”, бо сама я його народити не могла. Чоловікові лікар сказав, що не гарантує ні моє життя, ні життя дитини. Я про це не знала, але відчувала, що проходжу по грані. Молилася за життя дитини. Просила у Бога, навіть якщо мені не судилося жити, щоб Він дав мені знати, що мій синочок живий!
Під час операції я враз відчула себе. Це було дивне відчуття: тіла не було, спробувала ворухнути руками — рук немає; спробувала ворухнути ногами —ніг немає; спробувала відкрити очі — лиш миттєвий зблиск світла. Але я була!!! І ні болі, ні страху. Лиш спокій… Потім почула голоси:
-Хто там в неї? (Голос професора Григоренка)
-Хлопчик, хороший, здоровий!
-Скільки в неї вдома?
- Шестеро…
-Це сьомий. Восьмого не буде…
Я не могла в ту мить задуматись над почутим, бо відчула, що кудись відпливаю… Але в серці була вдячність Богові за почуту вісточку про сина…
Я дякую Богові за його милість і любов. Він подарував моєму синові життя! Він зберіг і моє життя,давши мудрість лікарям під час операції: коли почалася дуже сильна кровотеча при розтині матки, професор прийняв рішення зробити ампутацію частини матки. І кровотечу вдалося зупинити.
Це було сім років тому. Михайлик в цьому році закінчив 1-й клас.
