... Эта жертва «Титаника» - ты!
Жертва мира, греховного моря...
Звон бокалов - о горе, о горе!
Заглушает и совесть и стыд...
Что вниманье твоё привлекло,
Где призвание сердца осталось,
Что теперь твоя молодость - старость...
Неужель всё так быстро ушло?
И ужаснее в сердце печаль...
Силы нет, остаётся желанье,
Молчаливое сердца страданье,
Взгляд, тревожно кочующий вдаль.
Комментарий автора: Это произведение - часть первого авторского сборника "Мои стихи, моя стихия".
Автор-Евангелист, президент Международного Служения "Поток Жизни"
http://www.solmi.org
:-)Все права сохранены.:-)
Алексей Басараб,
Florida, USA
Автор - Музыкальный Евангелист, пишет стихи с 1977 года, песни с 1980-81 г. Выпустил несколько музыкальных альбомов. В этом разделе - стихи из вышедшего в свет в июне 2003 г. первого поэтического сборника "Мои стихи, моя стихия" и другие. e-mail автора:info@solmi.org сайт автора:Международное Служение
Прочитано 8404 раза. Голосов 3. Средняя оценка: 5
Дорогие читатели! Не скупитесь на ваши отзывы,
замечания, рецензии, пожелания авторам. И не забудьте дать
оценку произведению, которое вы прочитали - это помогает авторам
совершенствовать свои творческие способности
Друзья, а где можно купить или скачать песни Алексея Басараба? Уже все перекопал - нет нигде. Интересуют песни из 90-х "Не убивай", "Господь пастырь мой" Помогите найти. Сообщите на почту. Заранее благодарен! euravitebsk@gmail.com
Моя молитва - Левицька Галина Цей вірш був написаний за кілька годин до народження мого найменшого сина Михайла. В 13 год. мені робили “кесаревий розтин”, бо сама я його народити не могла. Чоловікові лікар сказав, що не гарантує ні моє життя, ні життя дитини. Я про це не знала, але відчувала, що проходжу по грані. Молилася за життя дитини. Просила у Бога, навіть якщо мені не судилося жити, щоб Він дав мені знати, що мій синочок живий!
Під час операції я враз відчула себе. Це було дивне відчуття: тіла не було, спробувала ворухнути руками — рук немає; спробувала ворухнути ногами —ніг немає; спробувала відкрити очі — лиш миттєвий зблиск світла. Але я була!!! І ні болі, ні страху. Лиш спокій… Потім почула голоси:
-Хто там в неї? (Голос професора Григоренка)
-Хлопчик, хороший, здоровий!
-Скільки в неї вдома?
- Шестеро…
-Це сьомий. Восьмого не буде…
Я не могла в ту мить задуматись над почутим, бо відчула, що кудись відпливаю… Але в серці була вдячність Богові за почуту вісточку про сина…
Я дякую Богові за його милість і любов. Він подарував моєму синові життя! Він зберіг і моє життя,давши мудрість лікарям під час операції: коли почалася дуже сильна кровотеча при розтині матки, професор прийняв рішення зробити ампутацію частини матки. І кровотечу вдалося зупинити.
Це було сім років тому. Михайлик в цьому році закінчив 1-й клас.
